Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це розлад, який може виникнути в людини, що пережила страшну травмуючу подію, пов’язану з загрозою життю. Ця подія різко негативно впливає на психіку, провокуючи розлади її роботи (воєнні бойові дії, масові лиха, природні або техногенні катастрофи, нещасні випадки, аварії, сексуальне насилля, тортури, хірургічні операції, хвороби, смерть близьких та інше). Відповідно до різних джерел, кількість захворівших коливається від 5 до 15% від кількості всіх постраждалих. Насамперед, ПТСР розвивається в тих, хто став безпосереднім учасником травмуючої події та на собі відчув її негативний вплив, але серед них є й ті, хто був лише свідком, жінки більш чутливі й хворіють на ПТСР в 2 рази частіше ніж чоловіки.
Іноді розвитку ПТСР передує вживання психоактивних речовин з групи психоделіків, використання канабіноїдів одночасно з алкоголем. Нерідко перший досвід для того, хто вжив наркотик, закінчується порушенням роботи психіки та, як наслідок, посттравматичним стресовим розладом.
ПТСР серйозне захворювання, що негативно впливає на роботу мозку, на роботу нервової та ендокринної системи, на роботу фізичного тіла (головні болі, гастроентерологічні проблеми, запаморочення, біль в грудній клітині або дискомфорт в іншій частині тіла), впливає на соціальну адаптацію та міжособистісні стосунки. Часто пацієнт поринає в депресію, алкоголізм, наркоманію, його мучить безсоння, панічні атаки, фобії або інші тривожні розлади. В складних ситуаціях посттравматичний стресовий розлад призводить до неспроможності пацієнта нормально функціонувати й необхідності термінового лікування.
В залежності від довготривалості, ПТСР може проявитись в такій формі: гострій – симптоми з’являються безпосередньо після події й тривають до трьох місяців; хронічній – симптоми зберігаються протягом трьох або більше місяців; відстроченій – симптоми розладу не проявляються до шести місяців після травмуючої події.
Типи синдрому ПТСР згідно міжнародної класифікації захворювань й присутнім ознакам:
тривожний – пацієнт страждає від порушення сну й частих приступів тривоги, але прагне знаходитись в суспільстві тому, що це зменшує прояви всіх симптомів;
астенічний – цей тип синдрому супроводжується млявістю, поганим настроєм, сонливістю, байдужістю до оточуючих та подій життя, але пацієнт згоден на лікування;
дисфоричний – характеризується частою зміною настрою від спокійного до агресивного, пацієнта лікують примусово;
соматоформний – людина страждає не тільки від психічного розладу, а й від болісних відчуттів, які проявляються в органах ШКТ, серці і голові, часто пацієнт самостійно звертається по допомогу.
При запущеної формі ПТСР, причиною виникнення якої може стати подовжена в часі психотравмуюча ситуація або повторення схожих травмуючих ситуацій, може виникнути комплексний посттравмуючий стресовий розлад (КПТСР). Він характеризується виникненням допоміжних симптомів (аутизмом, нелюдимістю, патологічною недовірою до інших, неможливістю адекватної оцінки реальності, глибокими внутрішніми комплексами та інше) та складністю лікування.
При лікуванні ПТСР і КПТСР, разом з медикаментозною терапією, успішно використовується когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона допомагає навчитись по іншому думати та реагувати на спогади про минуле, почати контролювати симптоми хвороби. Покращення стану пацієнта видно по зменшенню депресивних симптомів, страху, тривожності, відчутті сорому, гніву. Спогади про подію стають значно менш травматичні, вони інтегруються в життєвий досвід постраждалого й сприймаються як частина минулого, не заважаючи отримувати радість від життя, повертаючи оптимізм та віру в свої сили. В багатьох стан поліпшується настільки суттєво, що спостерігається феномен «посттравматичного особистісного зростання».
